Главная » 2010 » Февраль » 19 » "Садиба Патона" (с. Хребтіїв, Новоушицький р-н, Хмельницька обл.)
16:21
"Садиба Патона" (с. Хребтіїв, Новоушицький р-н, Хмельницька обл.)

Коротка історична довідка

Село Хребтіїв Новоушицького району Хмельницької області знаходиться за 23 км на південь від районного центру Нова Ушиця, а якщо брати область взагалі, то воно розташоване на південному заході. Хребтіїв отримав свою назву від місцевості. Село розміщене на хребті, який омивається з трьох сторін рікою Дністер та її притоками - Петрів Батіг та Данилівкою (тепер вони широкі в руслі через розлив Дністра у зв'язку з будівництвом Дністровської ГЕС).

Загальний вигляд Садиби Патона

Хребтіїв, як і більшість сіл Поділля, має довгу і цікаву історію.

Поблизу села знаходиться городище часів Київської Русі, пам'ятка археології національного значення (ох. №2305(913), занесена в Державний реєстр нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1761).

У книзі М.С. Грушевського «Барське староство у XV-XVIII століттях» поряд з іншими реєстрами димів Подільського воєводства 1436 року згадується і Хребтіїв.

У документах часів визвольної війни українського народу 1648-1657 років Хребтіїв згадується як містечко.

У 1661 році під час оплати реєстру податків в адміністрацію Кам'янця на Поділлі господар Хребтієва Олексій Кулік прийняв присягу на 20 димів (більше 100 жителів).

У 1665 році село було спалене татарами.

Після польсько-турецької війни 1672 року Хребтіїв 27 років входив до Жванської нахії Кам'янецького санджаку. Цікаво описані події війни польським письменником Генріхом Сенкевичем у книзі «Пан Володиєвський». Село на той час відігравало роль форпосту, в ньому розміщувалася «волоська» хоругва на чолі з комендантом Юрієм (Єжи) Володиєвським. У 1681 році у Хребтієві налічувалося 438 жителів. Для порівняння: в Кам'янці-Подільському тоді ж - 3414 жителів, Калюсі - 474.

У серпні 1699 року турки залишили Поділля і село знову потрапило майже на 100 років під владу Речі Посполитої, а після другого поділу Польщі ввійшло до складу Російської імперії.


З опису польського історика В.Марцінського дізнаємось, що Хребтіїв у 1820 році належав пану Піусу Павловичу Собанському, як і інші села: Іванківці Хребтіївські, Пилипи-Хребтіївські, Шурка, Джуржівка (тепер Березівка Новоушицького району), Дурняки та Житники (теперішній Муровано-Куриловецький район Вінницької області). В Пилипах-Хребтіївських проживала община вихідців з Росії пилипонів-сторообрядців.

Резиденцією згаданого пана П.П. Собанського був Хребтіїв, в якому в першій половині XIX ст. в центрі села, на горі, з якої відкривається вид на р.Петрів Батіг, був побудований маєток (який зберігся дотепер).


Садиба за формою будови нагадує букву П. Зі сходу від яру, де протікає згадана річка, будівля разом з підвальними приміщеннями являє собою два поверхи. На першому поверсі розташовуються підвали з криницею та приміщенням, пристосованим колись під баню. Другий поверх пристосовувався під житлові приміщення (спальні, зали для банкетів та прийому гостей, кухні, бібліотеки тощо) та балкону з колонами (східна сторона будівлі).

Панська садиба була центром фільваркового комплексу. Поруч неї знаходяться ще 3 господарські кам'яні будівлі з током для молотьби, які збереглися до нашого часу, але були розбудовані в кінці ХІХ-початку XX століття.

Як дізнаємося з архівної справи Подільського головного суду 1823 року - «Дело о пожаре в имении помещика Собанского», згадані господарські будівлі постраждали від підпалу і пізніше були відбудовані. Крім того, за архівними матеріалами відомо, що на початку XIX століття у Хребтієві згоріло дві православні церкви.

У 1838 році маєток Піуса Павловича Собанського був розділений між його синами. Хребтіїв з околицями відійшов до Костянтина, Дурняцький - до Иосифа.

Дурняцький маєток, який складався з сіл Дурняків, Житників, Бебехів, та присілків, прославився в історії винокурним заводом та мінеральною водою «Регіна», яка до 1917 року постачалась до імператорського столу та експортувалась закордон.

Цінні спогади з історії Хребтіївського маєтку (села Хребтіїв, Іванківці Хребтіївські, Пилипи-Хребтіївські, Шурка, Джуржівка (тепер Березівка Новоушицького району) Ушицького повіту Подільської губернії), життя та побуту поміщиків Собанських, хребтіївських селян та пилипівських старообрядців, залишив протоієрей М.І. Ковальський, який у 1850-53 роках був священником у Хребтієві. Ці спогади видано під назвою «Из Подольской стариньї» у Санкт-Петербурзі в журналі «Русская старина» в листопаді 1911 року.

У згаданому нарисі священник пише, що в середині XIX століття в «палаці Собанських існувала домова католицька каплиця, для якої була пристосована невелика кімната».

Із «Виписки з інвентаря Хребтієвського маєтку» поміщика К.П Собанського за листопад 1845 року дізнаємось, що земель в маєтку 4236 квадратних десятин. В Хребтієві на той час проживала громада кріпосних селян кількістю 367 душ.

Як дізнаємось з архівних джерел, в кінці XIX століття Хребтіївський маєток купляє відставний штабс-капітан гвардії Михайло Оскарович Патон, рідний брат відомого академіка Євгена Оскаровича Патона та дядько нинішнього Президента Національної академії наук України, академіка Бориса Євгеновича Патона.

Сім'я М.О. Патона відзначалась меценатством, була в числі засновників ремісничого училища в м. Ушиці та організаторів роботи земської лікарні. М.О. Патон був головою повітових дворянських зборів Ушицького повіту, самостійно вів господарство. У маєтку на 1900 рік було землі 1,142 десятин (1,382 кв. сажнів), у тому числі маєткової - 22,300, обробленої - 514,1120, лісу - 264,600, вигону - 736 і непридатної - 67,1886. Також у маєтку знаходився фруктовий сад на 7 десятин.

На хребтіївському православному кладовищі господарем маєтку М.О. Патоном побудована кам'яна каплиця на могилі батька Оскара Петровича Патона, колишнього консула і сенатора Росії.

На 1911 рік в с. Хребтієві налічувалося 257 дворів, 561 чоловік і 535 жінок.

Поміщик М.О. Патон володів маєтком до революції 1917 року, він був гарним господарем, про якого пам'ять в народі живе до сьогодні.

На початку 1919 року родича видатних науковців та винахідників, М.О. Патона разом із дружиною, сином та слугами було вбито бандою у їхньому будинку в Новій Ушиці, де і поховано.

За радянських часів у панському будинку в Хребтієві знаходився сільський клуб і контора колгоспу, дитячий садок. Підвали садиби використовувалися як магазин, винодільня, для зберігання сільськогосподарської продукції.

У 90 роках XX століття хребтіївською спілкою селян «Імені Патона» зроблено спробу реставрувати будівлю, було перекрито білою жерстю дах.

Теперішній стан будівлі вимагає негайного надання пам'яткоохоронного статусу, захисту зі сторони держави. Садиба Патона реально знаходиться під загрозою знищення, руйнується сільськими злодіями. При бездіяльності місцевої влади маєток Патона може бути назавжди втрачено для прийдешніх поколінь.

 

Використана література:

Фонди Кам'янець-Подільського ДАХО;

«Из Подольской старины»// «Русская старина», Санкт-Петербург, 1911 г.; А.Д. Білик «Вулиця  імені Патона»// «Наддністрянська правда», №61-64, 1993 p., смт. Нова Ушиця;

С.М. Шпаковський «Славна історія Хребтієва»// «Наддністрянська правда», № 68-74, 2001 p., смт. Нова Ушиця.
Просмотров: 2889 | Добавил: rullan | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1 Патріот  
Інформація списана у Шпаковського С.М., іншу літературу автор навряд бачив чи тримав у руках.Плагіатом пахне!!!

Имя *:
Email *:
Код *: